Сила духу не жаліється

Минулої п’ятниці, 29 липня, відбулася зустріч суддів, представників судової адміністрації регіону з громадськими організаціями осіб з обмеженими можливостями.

Предметом обговорення на зустрічі була доступність правосуддя для маломобільних груп населення. Перед присутніми виступали Олег Лепетюк – адвокат, Голова Харківської громадської організації незрячих юристів,  Олена Шингарьова - віце-президент Харківської міської громадської організації інвалідів «КРЕАВИТА».

В місті Харкові більше півтори тисячі осіб в інвалідних кріслах, більше 3000  незрячих, близько десяти тисяч тих, хто слабко чує. І це люди, які живуть та мають такі самі проблемі як кожен з нас – здорових. Такі самі бажання, думки, почуття. Однак далеко не кожен з них має сьогодні можливість дійсно реалізувати свої прагнення, захистити свої права.

Такі люди стають все більш активними в суспільному житті. Вони готові самостійно захищати свої права в судах.

Однак в такому великому і, начебто сучасному місті, як Харків, людині з обмеженими фізичними можливостями об’єктивно не багато є  доступним. Навіть така дрібничка, як вуличний бордюр, яку здорові люди навіть не помітять, робить абсолютно неможливим пересування особи на інвалідному  візку. Не кажучи вже про відсутність направляючої тротуарної плитки для незрячих. Можна приводити багато прикладів.

Але сьогоднішня зустріч разюче відрізнялась від будь-яких інших зустрічей суддів з представниками громадськості. Відрізнялася тим, що ці щирі, гідні найвищої поваги люди, які не дивлячись ні на що, живуть повноцінним життям, не висловлювали жодних претензій та негативних думок. Кожен з них прийшов не з критикою, а з пропозиціями.

Олег Лепетюк зазначив, що доступність суду залежить не тільки від рівня фінансування. А в більшій мірі від організації роботи судової установи. Так, незрячі, особи з обмеженим слухом вимушені користуватися послугами перекладача, супроводжуючого, а  така можливість є у них не кожен день. Тому була висловлена пропозиція проводити керівництвом суд  прийом осіб з обмеженими можливостями не тільки в прийомні дні.

Також, проблемним часто видається питання ознайомлення з матеріалами справи. Наприклад, незрячі люди можуть знайомитися з матеріалами справи лише коли супроподжуючий читає документи в голос. Тому запропоновано, за можливості, надавати матеріали справи для ознайомлення в окремих приміщеннях, а не там, де працюють інші люди або проводиться прийом документів.

Олена Шингарьова висловила розуміння тієї складної економічної ситуації, в якій сьогодні перебуває наша держава. Однак, все ж таки  зупинятися не можна, необхідно  працювати системно  для забезпечення кожному доступ до суду. Необхідним є визначення місць для паркування автомобілів інвалідів, розширення дверних отворів (в які сьогодні складно пройти навіть дещо повній людини), обладнання хоча б однієї універсальної туалетної кабінки для відвідувачів суду, нанесення контрастних смуг на сходах.

 Учасниками зустрічі було запропоновано розмістити на офіційних сайтах судів окрему закладку/посилання «Інформація для осіб з обмеженими можливостями». В якій людина може знайти все необхідне для належної організації відвідування суду.

Ця пропозиція знайде відображення в проекті Положення про офіційний веб-сайт суду, яке наразі розробляється Комітетом з питань комунікації Ради суддів України. 

Учасники круглого столу щиро дякували за обладнання всіх судів міста та області пандусами на вході у приміщення судів. Але ця вдячність викликала внутрішнє обурення, обурення совісті. Чи ми на більше не здатні? Хіба в суді не можна визначити особу, яка  завжди зможе надати консультацію, провести таку людину, допомогти подати документи? Чи ми не здатні пофарбувати сходи жовтою фарбою? Або не можемо виявити трішки більше уваги та сердечності до ближнього?

А якщо просто спробувати … Можливо тоді почнемо змінюватися не лише ми, а й все навколо.