На жаль, деколи закон моралі суперечить чинному законодавству

Рішення по справі

В апеляційному суді Волинської області 20 листопада відбувся розгляд справи № 161/10822/14-ц за апеляційною скаргою позивача Особи 1 на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 21 жовтня 2014 року у цивільній справі за позовом Особи 1 до Особи 2 про визнання батька таким, що ухилявся від виконання батьківського обов'язку та усунення від одержання одноразової грошової допомоги у зв’язку з загибеллю сина – військовослужбовця.

Суд першої інстанції ухвалив рішення згідно з яким Особі 1 було відмовлено у задоволенні позову в якому вимагалося визнати батька військовослужбовця таким, що ухилявся від виконання батьківського обов'язку та усунення від одержання одноразової грошової допомоги у зв’язку з загибеллю сина. Порядком призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов’язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, (далі – Порядок) затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 975 від 25 грудня 2013 року. Відповідно до Порядку одноразова грошова допомога призначається і виплачується у розмірі 500-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату загибелі (смерті), рівними частками членам сім’ї, батькам та утриманцям загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов’язаного та резервіста. виплата/невиплата одноразової грошової допомоги не ставиться в залежність від визнання батька таким, що ухилявся від виконання батьківського обов’язку.

Позивач Особа 1 не зверталася до суду з питанням про позбавлення батьківських прав Особи 2, а тому батько загиблого військовослужбовця наділений усіма правами відповідно до норм Сімейного кодексу України. За таких умов задоволення вимоги позивача Особи 1 про визнання батька таким, що ухилявся від виконання батьківського обов’язку, не змінює правового статусу відповідача в частині його права на отримання одноразової грошової допомоги, оскільки немає судового рішення про позбавлення його батьківських прав.

Враховуючи вищенаведені обставини, керуючись вимогами чинного законодавства ухвалою апеляційного суду Волинської області апеляційну скаргу позивача Особи 1 відхилено, а рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області залишено без змін.

Зазначену ухвалу апеляційного суду було переглянуто Вищим спеціалізованим судом з розгляду цивільних та кримінальних справ 20 березня 2015 року. За результатами розгляду ухвалу апеляційного суду залишено без змін, тобто підтверджено законність прийнятого рішення.